Стаття в газету

Розгляд судами справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

                Виникнення особистих і  майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов’язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різного роду  свідоцтвами, довідками і іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних помилок у ньому тощо). Тому у певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.  

                Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить з того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя в цивільних справах.

                Ще за часів Римської імперії передбачалося, що у зазначених випадках особа може звернутися до судді та довести перед державною офіційною особою, що той факт дійсно мав місце, але документи про таких факт втрачено. Ці факти називалися юридичними, бо лише за їх наявності в особи виникають юридичні права. Такий вид провадження склався історично і застосовується в усіх судових системах світу в тій або іншій інтерпретації.

                Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

                Факт родинних відносин між фізичними особами (п.1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

                На підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди тощо.

                Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд здійснює правосуддя у справах про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

                Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

                Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, термін спільного проживання (не менше п’яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

Інколи трапляються випадки, коли громадяни не можуть використовувати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім’я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права (п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Разом з цим слід зазначити, що важливою передумовою розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення є відсутність спору про право, оскільки за наявності такого суддя повинен застосувати ч. 4 ст. 256 ЦПК України.

Суди встановлюють також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

                Справи за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами за місцем проживання заявника.

За поданням до суду заяв у справах окремого провадження судовий збір, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» справляється за ставкою в 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.

                Маньківським районним судом Черкаської області, як судом першої інстанції за період з 2011 року по перший квартал 2013 року розглянуто 128 заяв означеної категорії.

                Рішення суду, постановлене у справі, має відповідати вимогам ЦПК України. У ньому має бути зазначено: факт, встановлений судом, мета його встановлення; докази, на підставі яких суд встановив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації актів цивільного стану або оформленню в нотаріальних органах, не замінює документів, що видаються цими органами, а є лише підставою для їх одержання. Рішення, яке набрало законної сили стає обов’язковим для органів, які реєструють факти, що мають юридичне значення, або оформляють права, які виникають у зв’язку із встановленням у суді факту.